«Ґудбай, імперіє! Розмови з Кахою Бендукідзе». Слова, які допомагають знайти шлях.
У Китаї існує Книга Змін, на основі таємничих гексаграм якої люди складають передбачення та шукають відповіді на питання, що їх цікавлять. Для мене такою «книгою змін» стала «Ґудбай, імперіє! Розмови з Кахою Бендукідзе» Володимира Федоріна.
У цій книзі немає відповідей на усі питання, але на найактуальніші виклики нашого часу є. Прочитавши книгу, читач краще зрозуміє наступні речі:
• Як перебудувати країну так, щоб це були реформи, а не «косметичний ремонт»?
• Чому стало можливим грузинське «економічне диво»?
• За які помилки можна і варто критикувати Європу?
• Чим небезпечний російський імперіалізм або як можна викопати собі яму, культивуючи пережитки радянських часів?
• Як вижити країні в умовах війни?
• Чому свобода варта того, аби за неї боротися?
• У чому причини корупції та як її викорінити там, де це необхідно, а також який насправді ризик несуть непомірні державні витрати?
• Нарешті – які принципи сповідував грузинський реформатор Каха Бендукідзе, під впливом чого формувалася його особистість, як він мислив, що любив та що ненавидів?
Надзвичайно цікава книга про неординарну людину. 500 з чимось сторінок промайнули досить швидко, жодного разу не викликавши розчарування у книзі, або бажання прочитати пошвидше. Це той випадок, коли форма подачі у вигляді діалогів (майже як антична література) – цілком виправданий підхід. Тому що начитаність інтерв'юера (до речі, автор раніше був головним редактором журналу Forbes Україна і я аплодую його вмінню окреслити контури портретів політиків та бізнесменів, ставити лаконічні питання, передавати атмосферу цілих епох або тези окремих наукових праць) разом з блискучими, глибокими і дотепними відповідями Головного героя книги – колосальне задоволення.
Бендукідзе прожив так мало, але встиг так багато: внести вклад у розвиток біології як науки, дещо розчаруватися в науці і натомість створити великий бізнес у Росії, провести небачені за масштабами реформи у Грузії, опікуватися найкращим грузинським університетом і в останній рік свого життя без усталі переконувати українців не втратити свій історичний шанс. Шкода, що ідеї Кахи не були затребувані, не були оцінені. Можливо, замість флешок обранцям народу варто дарувати цю книгу?
У книзі немає покрокових інструкцій, як і не існує, за влучним висловом Кахи, книги «How to build a nation for dummies», але тут надзвичайно висока концентрація ідей свободи, роздумів щодо провідної ролі приватної ініціативи та самоорганізації у розвитку країни – усього того, у що вірив лібертаріанець-реаліст Бендукідзе. Однак моя улюблена частина більш філософська – автобіографічна, хоча вона фрагментовано розкидана по кільком розділам (усього розділів – 23, попередньо було записано 90 годин розмов!). Мені надзвичайно сподобався підхід до пізнання світу, притаманний Касі Бендукідзе, за яким усі знання мають поєднуватися, а незнання якихось фактів компенсує вміння спостерігати за Всесвітом і його основними принципами.
У цій книзі немає відповідей на усі питання, але на найактуальніші виклики нашого часу є. Прочитавши книгу, читач краще зрозуміє наступні речі:
• Як перебудувати країну так, щоб це були реформи, а не «косметичний ремонт»?
• Чому стало можливим грузинське «економічне диво»?
• За які помилки можна і варто критикувати Європу?
• Чим небезпечний російський імперіалізм або як можна викопати собі яму, культивуючи пережитки радянських часів?
• Як вижити країні в умовах війни?
• Чому свобода варта того, аби за неї боротися?
• У чому причини корупції та як її викорінити там, де це необхідно, а також який насправді ризик несуть непомірні державні витрати?
• Нарешті – які принципи сповідував грузинський реформатор Каха Бендукідзе, під впливом чого формувалася його особистість, як він мислив, що любив та що ненавидів?
Надзвичайно цікава книга про неординарну людину. 500 з чимось сторінок промайнули досить швидко, жодного разу не викликавши розчарування у книзі, або бажання прочитати пошвидше. Це той випадок, коли форма подачі у вигляді діалогів (майже як антична література) – цілком виправданий підхід. Тому що начитаність інтерв'юера (до речі, автор раніше був головним редактором журналу Forbes Україна і я аплодую його вмінню окреслити контури портретів політиків та бізнесменів, ставити лаконічні питання, передавати атмосферу цілих епох або тези окремих наукових праць) разом з блискучими, глибокими і дотепними відповідями Головного героя книги – колосальне задоволення.
Бендукідзе прожив так мало, але встиг так багато: внести вклад у розвиток біології як науки, дещо розчаруватися в науці і натомість створити великий бізнес у Росії, провести небачені за масштабами реформи у Грузії, опікуватися найкращим грузинським університетом і в останній рік свого життя без усталі переконувати українців не втратити свій історичний шанс. Шкода, що ідеї Кахи не були затребувані, не були оцінені. Можливо, замість флешок обранцям народу варто дарувати цю книгу?
У книзі немає покрокових інструкцій, як і не існує, за влучним висловом Кахи, книги «How to build a nation for dummies», але тут надзвичайно висока концентрація ідей свободи, роздумів щодо провідної ролі приватної ініціативи та самоорганізації у розвитку країни – усього того, у що вірив лібертаріанець-реаліст Бендукідзе. Однак моя улюблена частина більш філософська – автобіографічна, хоча вона фрагментовано розкидана по кільком розділам (усього розділів – 23, попередньо було записано 90 годин розмов!). Мені надзвичайно сподобався підхід до пізнання світу, притаманний Касі Бендукідзе, за яким усі знання мають поєднуватися, а незнання якихось фактів компенсує вміння спостерігати за Всесвітом і його основними принципами.
Для кого ця книга? Для всіх, хто прагне розібратися в системі політичної влади, дізнатися історію грузинських реформ, покращити знання у галузі економіки, сформувати чи переглянути власну громадську позицію, просто небайдужих до долі своєї країни людей