The Thursday Book: November 2019

Як отримати від осені задоволення? Один з варіантів - залишитися вдома, вкутатися у плед і почитати.

***

Що б не говорили, а література Азії – насолода для поціновувачів і тенета для читачів, досі не звиклих до певних літературних традицій (це я про себе, раптом що). І навіть не тому, що я вся така врівноважена і не знаю печалей. Але я дійсно не відчуваю зараз потреби у випробовуванні життя на міцність. 

Щодо героїні роману, Ецуко, то вона потрапила у трагічну любовну інтригу. ЇЇ чоловік помер від тифу і вона переїжджає до родичів, де і розпочинається карколомний вирій подій. Думаю, до недавніх пір ми бачили у подібних «поганих» образах тільки чоловіків - тепер же нам почали показувати жіночих персонажів, здатних змінити установку подобатися усім. 

***

Короткі, дещо містичні історії з гумором і загадками, які не так вже і складно розгадати.

Для детективного жанру це «мінус», але леді Агата трансформує його у «плюс», бо в усіх історіях захована ідея того, що інколи ми себе недооцінюємо. Чи навіть не себе, а результати своєї роботи. А потім хтось повертає віру у вміння і навички, після чого усе стає недарма, бо було кроком задля чогось більшого.

Ми повинні жити сміливо, щоб відчувати себе воістину живими, і це означає не дозволяти нашим найбільшим страхам керувати нами.

***

Збірка оповідань норвезького автора про любов? 

От тільки тут більше витримки зовнішньої і нерозсудливості серця, яке ставить на програвач платівки про любов і весь час норовить пропустити доріжку з веселою піснею. Тут лише сумні пісні про любов, вони зовсім як іконки на панелі в авто: більше лякають, ніж заспокоюють.

***

Перша книга автора бестселера «Страшенно голосно й неймовірно близько». Придбана з нагоди Форуму видавців і прочитана лише зараз, коли вщухли хвилі невдоволення. Загалом, книга дійсно досить специфічна. Фоєр насправді подорожував Україною, аби знайти жінку, яка врятувала його діда-єврея від нацистів. Та до чого ж текст стереотипний!

З цією книжкою у мене як читача вийшла прірва… між тим, де я є, і тим, що я уявляла. Однак це зовсім не означає провалу, між іншим. Розчарування не повинно розчаровувати.

***

Трилогія Ренсома Ріггза почалася зі старовинних фотографій, стала мегапопулярною, перенеслася на кіноекрани та трансформувалася у серію графічних романів.

І я не знаю як можна було так легко з таємничих світлин почати розгойдувати простір навколо, змушувати його йти хвилями, перетворювати ці хвилі в історію-цунамі юного Джейкоба Портмана, який одного разу побачив, як оживають розказані його дідом історії та феномен існування "петель часу", що дозволяють людині ("дивним" дітям) переміщатися у часі, стаючи свідком подій, що відбувалися у минулих століттях.

Неймовірне оформлення, ч/б та кольорові сторінки, що вдало чергуються. Насправді цю книгу я відкрила подивитися картинки, але пробігши очима по першому абзацу, оговталася тільки тоді, коли дочитала до половини. Загалом це хороший графічний роман з драматургічно вірно виділеними деталями.
***

Шукати варто людей, розмова з якими коштував би гарної книги, і книг, читання яких варте було б розмови з філософами, - здається, саме так говорять? Тоді з цією книгою можна вбити двох зайців одразу (жартую). 

Інколи я чітко розумію, що ті книги, які вплинули на мене, були прочитані у потрібний момент. Так було з Ніцше, бо я бралася його читати разів три, але лише у певний момент життя за збігом обставин була дещо вражена його умінням розкласти ситуацію на атоми, прискіпливо розглянути усе, продумувати дрібниці, педантичністю, скрупульозністю, ну і що там гріха таїти – занудністю (уже не жартую). 

Бо усе те, що схоже на чистої води занудство – найстрашніший обман, який взагалі трапляється з людиною. Це або ще нудніше, аніж видалося на перший погляд, або ж прекрасно. Ніцше з цією книгою десь посередині.

***

"Одним пальцем" - дуже «агатівський детектив» у сенсі того, що він послугував патерном, за яким створені багато сучасних книго- і фільмо-хітів, до прикладу окремі сюжетні твісти серіалу «Чисто англійське вбивство». 

Отож, маємо неспокійну атмосфера, що виникла після низки жахливих анонімок і вбивств у місті Аімсток, куди приїхав лікуватися пілот Джері з сестрою. І, як завжди, неперевершена міс Марпл як ніхто інший психологічні портрети багатьох персонажів чудово зчитує, за що абсолютно заслужено це один з тих романів, якими Агата Кристі пишалася навіть наприкінці своєї письменницької кар'єри.