Війна і міф. Невідома Друга Світова

Співробітники Українського інституту національної пам`яті зробили добру справу, дослідивши документи часів Другої світової, аби розвінчати міфи, укорінені у колективній історичній пам’яті українців. 

Cвято Перемоги в Європі святкується щорічно 8-го травня. Тепер і українська спільнота відзначає День пам’яті і примирення у цей день, про що нагадує використаний символ "Мак пам'яті" на обкладинці. 

Міфи про те, що українці ніби радо вітали радянські війська, а депортація (уявіть собі!) начебто була порятунком кримських татар, «віроломний» напад Німеччини, відсутність воєнних злочинів з боку радянських військ, «город русской славы» (насправді-ні) Севастополь, не обійшлося і без агента спецслужб нацистів Бандери, Бабиного Яру та, нарешті, мій улюблений міф – про те, що перемогти можна було б і без участі українців.

Історія повторюється. Перелічені міфи не лише культивуються у головах жителів нашого північно-східного сусіда, а й стають підґрунтям нових, бо це непоганий спосіб емоційно подати непривабливу і незручну реальність, відволікти від нагальних економічних, соціальних, культурних проблем. Чого тільки вартує маразматичний лозунг «Можем повторить!» до 9 травня. Що, вибачте, повторити? Кожного 5-го загиблого в Україні, зради, брехню, ГУЛАГ, катастрофи 1940-х років, кроваво-червоний від загиблих Дніпро? Дякую, не треба.

Книга не претендує на вичерпність, адже міфів куди більше, аніж 50 розглянутих. Однак, заслуговує на увагу, бо неодмінно допоможе побачити справжнє обличчя трагедії.