Зустріч із Павлом Шереметою. «Співвідповідальність задля прориву»
По гарячих слідах зазвичай пишуть у випадку репортажної прози чи бажання поділитися враженнями. Певно, цей пост – симбіоз обох обставин.
У рамках проекту «Школа громадянина» до КрНУ завітав Павло Шеремета з лекцією «Співвідповідальність задля прориву». Дякую за запрошення, Oleksiy Movchan!
Хотіла було використати означення «надихаючою» (лекцією), але вчасно згадала, що сам пан Шеремета свій виступ таким не вважає, вбачаючи у цьому слові ознаку наявності небезпеки, хоча по суті це був один з найбільш мотивуючих спічів, які на моїй пам’яті чули стіни аудиторії 1121 і я сама:) :)
Говорили багато про що. Зокрема, про небезпеку, імпульси, спокуси і корупцію як причини того, чому ніяк не станеться таке бажане і очікуване «українське економічне чудо».
Можливо, хтось зі слухачів очікував «універсального рецепту» чи запевнення у гарному майбутньому, але, як на мене, виступ за мету мав «змусити думати, говорячи правду». А правда проста: що одним «економічне чудо», те іншим - тяжка праця (розумова, фізична, творча).
«Ми готові були їсти траву, щоб вступити у Євросоюз і НАТО». Це згадані Павлом Шереметою слова Радислава Сікорського, колишнього міністра закордонних справ Польщі. До чого готові українці? На які власні больові точки (про них теж йшла мова) ми готові натискати? Що робити з нашою низькою продуктивністю (порівняно з культурою Сходу)? За влучним висловом економіста, нації – це переважно work in progress або незавершене будівництво мовою бухгалтерських термінів. Тобто ментальність можна змінювати.
Не минулося і без усіляких «гострих питань» щодо того як лектору працювалося міністром і таке інше, але абсолютна відкритість і готовність спілкуватися звела нанівець «незручні» питання.
Взагалі спочатку виникає почуття ірреальності того, що відбувається, коли людина, чиї інтерв’ю слухала на Громадському, ось так просто, стоячи перед тобою, розповідає про власний досвід, бачення майбутнього України та світу і ще безліч речей – наприклад, те, що починає і закінчує день читанням The Financial Times, звертаючи увагу на анотації нових книг, які потім заносить на Amazon Kindle та навіть більше – відповідає на твої питання у тому числі (я якось ду-у-же несміливо підняла руку, але пан Шеремета мене таки помітив:))
Наостанок хотілося б підсумувати ще одним почутим висловлюванням, яке я собі занотувала: «Blame nobody, expect nothing, do something» («Нікого не звинувачуйте, нічого не очікуйте, робіть щось»).
