«Корупція – шлях до бідності: економічний та соціальний ефект від корупції в цифрах»

З таким явищем, як корупція знайомий кожний з нас. Цього вівторка соціально-освітній проект @Школа Громадянина  за підтримки Національної Антикорупційної Платформи (НАП) провів  тренінг «Корупція – шлях до бідності: економічний та соціальний ефект від корупції в цифрах».

Учасники заходу розбиралися, де, все ж таки, варто поставити кому у резолюції «Зупинити корупцію не можна очолювати». По закінченні лекції голови НАП Ігора Корхового (@Igor Korkhovyi), сумнівів (якщо такі були) ні у кого з присутніх не залишилося, адже корупція – основна перепона на шляху розвитку держави. Однак є і хороша новина: кожен з нас, незалежно від професії чи покликання, має змогу з нею боротися, при чому цілком успішно, якщо озброїтися антикорупційними інструментами.

Актуальність і в певному сенсі «наболілість» теми спричинила подекуди палкі дискусії, особливо між активними громадянами і представниками місцевого самоврядування (@Микола Шевченко гідно тримав удар), однак усі присутні  погодилися з тим, що завжди можна і потрібно знайти компроміс між активістами, які не толерують корупцію, з відкритими до співпраці та антикорупційно налаштованими чиновниками :) Саме на необхідності такого взаєморозуміння і побудови зв’язків наголошував Ігор Корховий.

Найцікавішими тезами виступу ділимося з вами:

• Корупція в Україні нині становить загрозу національній безпеці, оскільки  гальмує перетворення в суспільстві і підвищення рівня життя. При цьому корупція зовсім не в особливому «корупційному» менталітеті українців.
• Досвід інших країн (наприклад, Грузії, Польщі, Словаччини) свідчить, що вирішити проблему корупції можна насамперед за рахунок дерегулювання, а минуле не прирікає країну на стагнацію. Для прикладу: з 1990-х років і до 2014 року ВВП Польщі більше ніж подвоївся (до слова: у Словаччині зріс на 83%, в Естонії – на 90%).
• Україна у рейтингу «Індекс сприйняття корупції» у 2015 році посіла 130 місце зі 168 можливих (за даними Transparency International). Невелике зростання індексу  Україні (результат 2014 року – 142-е місце зі 175 можливих) вдалося через створення антикорупційних органів та збільшення суспільного осуду корупціонерів.
•  Дійсно, наприкінці 2015 року почали свою діяльність Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Однак переломним моментом зараз має стати провадження судової реформи, формування антикорупційного суду.
•   Перший фактор, що допомагає боротися з корупцією, – верховенство права  не лише на папері, а й у площині практичної діяльності.
• Другий фактор – запобігання зловживань чиновників. Офіційно запущена система електронного декларування (прим.: до 31 жовтня мають з'явитися близько 50 000 декларацій) дозволить виявити невідповідність задекларованого і реального рівня життя. Спроби закриття ключової інформації окремими депутатами не вдалися, а отже акції прямої дії громадських активістів є успішними.
• Третій фактор – відкритість і прозорість: відкриті державні реєстри, свобода преси як умова викриття корупційних схем, сюди ж можна віднести і необхідність зниження корупційних ризиків при державних закупівлях (сподіваємося, що усе буде ProZorro).

Отож, за наявності справжньої волі до боротьби з корупцією в умовах подальшого тиску громадянського суспільства  антикорупційна реформа має шанси на успіх або словами Кобзаря: «Борітеся – поборете!».

@Школа Громадянина дякує пану Ігорю (між іншим, нашому земляку! Будемо раді бачити Вас у нас знову) за захоплюючу лекцію та обіцяє ще багато цікавого!