Осягнути і відчути Полтавщину. Частина перша: Опішне – столиця українського гончарства.

В Опішному розумієш, що глина – то енергетична субстанція твого народу, пронесена крізь віки. У цьому містечку наприкінці ХІХ – поч. ХХ ст. працювало близько 1000 гончарів, сьогодні – що не хата – родове гніздо славетних династій гончарів, продукція яких відома на кількох континентах.

Сьогодні тут діє Інститут керамології – відділення Інституту народознавства НАН України та Національний музей-заповідник українського гончарства, тільки тут збереглася унікальна гончарна виробнича споруда – музей мистецької родини Кричевських.

А ще Національна галерея монументальної садово-паркової керамічної скульптури, де під відкритим небом представлені ексклюзивні роботи гончарів з усіх куточків України.

Гончарний світ – то окремий світ, і ти йдеш садом скульптур, відчуваючи дзвінку тишу. Кожна з них, то на слух німа сутність, яка прохає не відвертати очей і не закриватися. Я зачаровано спостерігала і думала – як добре, коли усе, що тобі потрібно, – помістилося десь під ребрами зліва.

Ось ця скульптура називається «Діалог» і ти одразу розумієш вислів «горщики з кимось побити», а ось та – «Зусилля наші» (і я подумки присвятила її усім аспірантам:)), а ще є човен життя та «День і ніч».

Загалом представлена сила-силенна цінних експонатів, серед яких своя власна веселка, мадонни, лев при двох головах, обладунки князя Ігоря, величезна бібліотека керамологічної літератури, дивовижні і дивакуваті скульптури, розглядаючи які перестаєш відчувати примарну межу між реальністю та ілюзією, любов’ю та ненавистю, життям і існуванням.

Мені дозволили долучитися до прекрасного і тепер в мене є власноруч створене горнятко з необпаленої глини. Майстер-класи – улюблена частина маршруту відвідувачів, особливо найменших, а ще у вартість квитка входять буклети та свистунці з глини у вигляді пташок.

Певно, тепло слугує ознакою і виправданням мистецтва. Без тепла усі слова, полотна і партитури -  ідеально прорахований, зібраний і підготовлений до польоту літак, що ніколи не побачить неба. В Опішному легко поринути у дивовижний світ тепла, що зігріває.