Подалі від урбаністики: приватний зоопарк «Ахрика»

Невеличкий «живий куточок», який нині поповнився новими мешканцями, унікальніший за будь-який пересувний зоопарк, а звірі виглядають по-своєму щасливими, адже частина з них була врятована і відтепер за ними щодня доглядають з любов’ю та турботою. Інколи масштаб не відіграє значення, бо куди важливіше – аби про тварин добре дбали, годували і забезпечували їм достатньо простору. В «Ахриці» (назву утворено зі вцілілих букв на вивісці колишньої птахофабрики), завдяки зусиллям і старанням власника цієї живої колекції Олександра Швеця та працівників зоопарку, саме так. 

Вперше ми побували тут 30 жовтня 2011 року (білява дівчина на фото – насправді я, а ще я інколи думаю, що «білявка» – взагалі моє Alter ego). Тоді для декотрих мешканців було вже прохолодно, а цього року, 30 квітня, ще прохолодно. Однак подивитися точно є на що!

Що зараз, що шість років тому – пригоди починаються одразу :) Якщо та на трасі між Павлишем та Олександрією ви не пропустили потрібний поворот, то готуйтеся до п’яти кілометрів «унікальної дороги», яка була бруківкою, а потім її вирішили заасфальтувати, але бруківка виявилася гонористою і не піддалась. «Навігаторний» голос Марусі Іванівни, що не терпить заперечень, з її жартівливо налаштованою реплікою «а я говорила» тут доречний.

Тим не менш, минувши вхід до звіринця, занурюєшся в атмосферу веселощів одразу. По ліву руку – величезні неспішні пітони, що вигріваються на сонечку, а трохи далі самі царі звірів, грація яких зачаровує, особливо, коли левиця, лігши на спину, грайливо виставляє лапу догори. Апетит у них теж царський – близько 30 кг свіжого м’яса щодня :)

А далі – маршрути непередбачувані. Це було схоже на крапочки у дитячій книжці, які потрібно з'єднати: можна в довільному порядку. Ми блукали від одних братів наших менших до інших, перегукуючись на кшталт «Поглянь, мавпочки! Можна погодувати їх арахісом?», «Ой, який ведмідь!», «Он там пелікани», «Ходімо до Максима» (це головний герой цього місця – кмітливий і норовливий шимпанзе; у 2011 він з цікавістю грався з усілякими предметами, а в 2017 поважно розлігся поруч з подругою Марусею).

Порівняно з попереднім візитом, кількість мавп усіх можливих розмірів і забарвлень значно побільшала, а спостерігати за ними без посмішки ніяк не вийде. Улюбленці публіки. І, здається, вони це знають і активно «використовують», жебракуючи, протягнувши до тебе лапу.

Вражають ведмеді, з блискучою шерстю і дивовижною силою (якби ви бачили як вони чавлять яблука майже дотиком). Сила вражає і відлякує. Тигр, який нагадує збільшену версію моєї улюбленої м’якої іграшки, граційні рисі, а ще крокодил, фазани, віслюки, верблюди, пелікани, лами, бізони…

А ще я думаю, що, коли дефектологи б'ють на сполох, коли дошкільнятам складно скласти зв'язну розповідь, потрібно дозволити дітям побувати ближче до тваринок з ілюстрацій у книгах, відтягнувши від гаджетів. Повірте, вражень і розповідей буде більше, аніж достатньо :)