The Thursday Book: September 2019

Уже осінь, а тому... з книгами можна відчути її сумну красу!
***

«Окутанная тайной загадка внутри чего-то непостижимого». Книга-лабіринт; заворожує і спустошує одночасно. Якщо в середині книги стане нудно, то так було задумано :) Альбер Еспіноса якимось дивом ховає під нальотом повсякденності неабиякі пристрасті, глибокий символізм та світ, у якому люди мають можливість відмовитися від сну. Головний герой Маркос живе буденним життям, допоки звичний хід подій не порушує трагедія – смерть матері, після чого він відкриває у собі дар – бачити інших наскрізь. На цьому моменті деталі несподівано знаходять сенс – стає зрозуміло, навіщо автор це робить – певно усі ті історії, що відповідають на питання «Навіщо?», уже особливі. Ця дивна, химерна і захоплююча книга теж.

***

У центрі оповідання група псевдоінтелектуальних, багатих і неординарних студентів, які приймають у свій замкнутий світ однокурсника з малозабезпеченої сім'ї. І починається нагнітання таємниці.

Продумані характери, створення "картинки" словами у голові читача, присутність численних алюзій, пов'язаних з відомими творами мистецтва або стилісткою художників тут виправдані і майстерно виконані. Чого вартує лиш «Пейзаж был похож на огромную картину, неестественно насыщенные краски которой выдают ее рукотворное происхождение. Каждый камешек, каждая травинка были прорисованы с беспощадной скрупулезностью, при взгляде на небо от синевы ломило глаза» – це буквально картина Ван Гога «Врожай» (1888). 

Проза Донни Тартт, безумовно, відрізняється ретельним прописування деталей. Насолоджуватися цією книгою треба потроху, повільно, з величезною увагою до твору. Авторка створює атмосферу: сюжет поступово затягує, хочеться докопатися до істини. У напрузі читач буде ще довго, навіть після прочитання. І всі відзнаки цієї книги цілком виправдані.

***

Я відмовляюся вірити, що ця книга написана чоловіком :) Дуже зворушлива книга. Це ніби історія  Джейн Ейр, тільки варто додати чаруючий колорит Сходу. Феріде, головна героїня, рано залишилася одна після смерті батьків. Переживши зраду коханого, дівчина, бажаючи втекти, потрапляє у новий жорстокий світ, який ніби фантомний біль по непрожитим рокам, і ти розумієш – такий реалізм не є магічним. Однак завжди можна знайти сили вистояти і власне щастя, адже до того, хто не скаржиться на нещастя і зустрічає їх з посмішкою, вони менш жорстокі.

***

Прочитала цей роман дещо пізніше моменту, коли він був виданий до Книжкового Арсеналу. Що добре, бо влігся шум навколо книги і встигли забутися чужі враження.

У письменника вийшов хороший авторський літературний коктейль, тобто суміш 3 в 1 із трьох складових: детективна історія, роман у романі і історія «як написати бестселер» (насправді чудові поради) - смакує як «Твін Пікс» Лінча з набоківськими нотками.

Вийшла книжка про нелогічність і наївність молодості, самотність і найголовніше - сумнівні наслідки вибору, прийнятого під впливом миттєвих емоцій.

***

Багато що з написаного впізнавала (порівнюючи з власним досвідом), кивала головою на знак згоди, посміхалася. Цю книгу хочеться заховати від усіх і одночасно розповісти про кожному. Але ж хіба хтось зрозуміє головну героїню як ти? 

У цій книзі ми знову зустрічаємося з Лу Кларк, яка цього разу, перебуваючи у  пошуках себе, залишила рідну Англію (також Сема, який допоміг їй оговтатися від болю втрати) і відправилася підкорювати Нью-Йорк, велике місто, яке сповнено купи жорстоких правил. Привиди минулого оточують  дівчину, але остання книга трилогії вже про любов, яка може витримати відстань і зради, а ще про людей. Людей різних: одні встромлюють тобі ніж в спину, інші простягають руку допомоги, коли цього не очікуєш. 

Часом ми себе недооцінюємо. Чи навіть не себе, а результати своєї роботи. А потім хтось повертає віру у вміння і навички, після чого усе стає недарма, бо було кроком задля чогось більшого. Лу Кларк навчить читача як зробити крок вперед і вибрати життя, на яке ти заслуговуєш.