The Thursday Book: "Жила-була Я"

Книга "Жила-була Я" могла потрапити мені до рук раніше, але у книгарні залишився один примірник і я чемно поступилася подрузі. Цей у мене з минулої п’ятниці. 

Повернулася зі співбесіди, а дощ якраз встиг завити моє волосся у гнізда-локони, схожі на пастки для снів, звідки почали вивалюватися чиїсь очікування стосовно мене, усмішки і насмішки довгого дня… Тому я відкрила книгу і час від часу ловила себе на думці, що вона ніби написана саме для мене, ось для цього моменту мого життя. Вона – чудова!

Для мене це ніби флешбеки власного життя. Тому що фармацевтом я теж не стала (як і головна героїня книги) попри те, що батьки – лікарі і до останнього плекали надії на рахунок продовження справи усього їх життя. А я що? Чесно відпахала на «бронзу» фінального етапу олімпіади з хімії і закинула подалі білий халат разом з пробірками і лакмусовими папірцями.

Потім (як і героїню історії) мене ледве не занесло у світ IT – поглиблено вивчала програмування, аби врешті решт знову обрати іншу стежку і присвятити студентські роки вивченню економіки, паралельно здобувши фах перекладача з англійської. З історії про заварювання чаю: «…вік живи – вік учись, а помреш дурнем. Хоч і з червоним дипломом»)) Під яскравою обкладинкою багато історій спроб і помилок, удач і досвідів (часом позитивних, інколи – ні). Як на мене, набагато краще жити цікаво і пульсувати кожної миті, аніж бути засушеним метеликом під склом. Знаєте, такі зустрічаються подекуди у вітальнях – красиві і бездоганні (нудні і неживі водночас). Краще жити, аніж проживати життя.

А ще я достеменнно пам’ятаю як вимірювала чолом температуру віконного скла у січні, не знаючи чого очікувати від майбутнього. Початок книги чимось подібний до того вечора. Що я зробила потім? Перестала думати про те, як би мені хотілося жити, і почала жити як хочеться. Навіть надіслала рукопис до «Теплих історій» у липні. Поняття не маю, що буде далі, але цей Новий рік я зустріну переможницею, бо змогла віднайти себе заново.

Книга Слави вчить умінню посміятися над собою, а ще вона занадто дотепна, щоб я могла передати, настільки ця історія життєствердна, іронічна і позитивна! Просто читайте, бо вона прекрасна!