The Thursday Book: May 2020

 Кілька гарних книг для останнього місяця весни 

 1

Колись дуже давно Платон писав про кулястих гордих істот, яких боги розділили навпіл і з тих пір половинки змушені шукати один одного, аби знайти щастя і гармонію. Цей роман чимось схожий на переспів його ідеї.

Отож, Лорі зустріла Джека. І це той випадок, коли «життя не вистачить, щоб його прожити, смерті не вистачить, щоб без нього залишитися». Згодом дівчина дізнається, що її подруга Сара збирається заміж за Джека, її незнайомця з зупинки, і краще б вона не чула цієї правди.

У чомусь ця книга і про споріднені душі. Коли усе як за східною легендою – домовилися двоє зустрітися у цьому житті, щоб допомогти один одному духовно зростати. Можна не вірити у сприятливе втручання долі у стосунки, але часто будь-які наші спроби нав'язати долі свою, людську волю змушують Всесвіт блокувати наші дії.

Напевно, такі історії як історія Джека і Лорі, котрі зустріли кохання на автобусній зупинці, потрібні, аби відпочити від реалій і повірити у казку.

2

Пані Оклі, філолог за першою освітою, а також фахівець із слов’янських мов та військовий офіцер, розкриває таємниці мислення, навчання називає творчістю, розповідає про боротьбу з відкладанням на потім, метод управління часом Pomodoro, зомбі-прокрастинації і навіть поетичність формул!

Це саме той випадок, коли хороший викладач зможе навчити вас, блискучий викладач — зацікавити. Цікаво, інформативно, доступно і з практичними порадами як покращити процес мислення та краще запам’ятовувати інформацію.

З улюблених порад: «З’їдайте всіх своїх жаб уранці» (тобто робіть найважчі справи якнайраніше, коли ви ще в хорошій формі).

3

Моє перше знайомство з творчістю Анатолія Дністрового сталося у рамках антології 10 українських прозаїків останніх десяти років десь у 2010-у році. Тоді містика і алегорії знайшли відгук у моєму читацькому серці. Минула декада і у моїх руках опинилася драматична історія кохання «Сніданок на снігу» (під палітуркою ховається ще і добірка майстерних оповідань).

Герої «Сніданку на снігу» Богдан та Людмила і історія їх спілкування і взаємного захоплення чомусь нагадала мені фільм «Ілюзіоніст», герой якого показує неперевершене шоу і тікає туди, де на нього чекає кохана у їх маленькому будиночку далеко від міста. Наші ж герої знайомляться на професійному підґрунті, адже цікавляться медициною. Проте перехід від професійної цікавості до щирого захоплення відбудеться тоді, коли снігом замете селище у горах, в якому вони опиняться посеред зими.

І сніданки на снігу є своєрідною метафорою наших пошуків людини, з якою можна все життя провести, ні про що лихе не думаючи (утопічно, але усе одно прекрасно). Водночас це не казкова історія і реальність часом звужується до якогось темного холодного нескінченного снігопаду, коли виходити нікуди не хочеться і навіть просто лежати без діла складно. Можливо, тому цю історію після прочитання хочеться не зітерти з пам’яті, а зберегти як відправну точку.